Київський національний університет будівництва і архітектури

Інституційний репозитарій

Фонди

Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.

Зараз показуємо 1 - 9 з 9

Нові надходження

ASSESSMENT OF THE FIRE RESISTANCE OF A FLANGED JOINT OF A STEEL TRUSS
(2026)
Yevhen TSIUPYN
;
Oleksandr GLITIN
;
Serhii RADETSKYI
У статті розглянуто особливості чисельної оцінки вогнестійкості просторового вузла стикування трубчастих елементів із кільцевим фланцем і радіальними ребрами жорсткості. Актуальність дослідженнязумовлена тим, що у сталевих конструкціях в умовах пожежі граничний стан часто визначається не загальною міцністю основного перерізу, а локальною роботою вузлів, де відбувається складна взаємодія основного металу, зварних швів, болтів, контактних зон і ребер жорсткості. Саме вузли є найбільш чутливими до зниження фізико-механічних властивостей матеріалу при нагріванні, оскільки в них концентруються напруження, змінюється схема передавання зусиль і швидше проявляються локальні механізми руйнування. Метою роботи є встановлення впливу вогнезахисного шару на температурний режим і несучу здатність досліджуваного вузла при дії стандартної пожежі відповідно до вимоги класу вогнестійкості R60. Дослідження виконано у два послідовні етапи. На першому етапі проведено пожежний розрахунок вузла без вогнезахисту з використанням таких вихідних параметрів: стандартна пожежна крива, коефіцієнт конвективного теплообміну αc = 25 W/m²K, коефіцієнт випромінювальної здатності поверхні сталі εm = 0,80 та коефіцієнт випромінювання пожежного середовища εf = 1,00. Розрахунок показав інтенсивне нагрівання елементів вузла до температур приблизно 935,86–942,88°C. Однак після введення контурного вогнезахисту з такими параметрами: товщина шару dp = 30 мм, теплопровідність λp = 0,2 Вт/(м·K), питома теплоємність cp = 1700 Дж/(кг·K) та густина ρp = 800 кг/м³, температура знизилася до діапазону 221,43–380,97°C.
IMPACT OF REDUCED RIGIDITY OF DAMAGED STRUCTURES ON THE MAIN DYNAMIC CHARACTERISTICS OF REINFORCED CONCRETE RESIDENTIAL BUILDING
(2026)
Vladyslav BASANSKYI
;
Denys KHOKHLIN
;
Mykhailo BOZHYNSKYI
В статті розглянуті особливості впливу зниження жорсткості пошкоджених конструкцій на основні динамічні характеристики конструктивної системи на прикладі залізобетонної житлової будівлі для подальшої розробки рекомендацій з планування динамічного моніторингу технічного стану відповідних будівель. Виконаний динамічний розрахунок будівлі зі зв’язковим монолітним залізобетонним каркасом з 10 надземними поверхами та стандартними архітектурно-планувальними та конструктивними для сейсмостійких будівель рішеннями. Враховуючи, що вплив пошкоджень окремих конструкцій (в т.ч. окремих ділянок стін) на динамічні характеристики будівлі в цілому є, як правило, незначним, для оцінки впливу ушкоджень на різних рівнях (поверхах) конструктивної системи їх розповсюдження приймалося для всіх стінових конструкцій (діафрагм) в межах одного поверху. Виявлено, що найбільша ефективність динамічного моніторингу методом «вільних коливань» для житлових і громадських будівель може бути досягнута при визначенні значних ділянок розвитку пошкоджень несучих конструкцій, що суттєво впливають на загальну жорсткість конструктивної системи, на нижніх висотних рівнях системи (основа та фундамент, нижні поверхи будівлі). При цьому, за умови достатньої точності та розподільної здатності обладнання відносно енергії та амплітуди вільних коливань споруди, слід визначати параметри 2-ї форми коливань, яка може надати суттєво більший обсяг даних щодо розповсюдження та інтенсивності пошкоджень по висоті будівлі. З прикладної точки зору виділено наступні основні напрями широкого використання динамічного моніторингу методом «вільних коливань» для житлових і громадських будівель: для споруд, що піддаються динамічним навантаженням, які викликають пошкодження та деформації несучих конструкцій; виявлення суттєвих ослаблень великих ділянок системи «основафундамент»; оцінки впливу на несучі конструкції значних нерівномірних деформацій основи; в загальному випадку (незалежно від особливостей навантажень і впливів), для виявлення значних пошкоджень ділянок конструкцій, розвитку що суттєво впливають на загальну жорсткість конструктивної системи, на рівні нижніх поверхів.
ANALYSIS OF IMPROPER USE OF MATERIALS AND STRENGTHENING SYSTEMS IN STRUCTURAL REHABILITATION
(2026)
Iryna RUDNIEVA
Ефективність, надійність і довговічність заходів з підсилення будівельних конструкцій залежать не лише від обраних матеріалів і проєктних рішень, а й від якості їх реалізації на всіх етапах процесу реконструкції. Підсилення, як правило, виконується на існуючих конструкціях, які вже містять дефекти та пошкодження, накопичені протягом життєвого циклу, що істотно впливає на перерозподіл напружень, умови зчеплення та довготривалу експлуатаційну придатність. За таких умов навіть сучасні системи підсилення можуть демонструвати знижену ефективність у разі некоректного врахування проєктних припущень, технологічних вимог або впливу експлуатаційного середовища. У статті проаналізовано типові випадки недосконалого застосування матеріалів і систем підсилення будівельних конструкцій, зокрема традиційних сталевих рішень, систем на основі фіброармованих полімерів (FRP), а також з’єднувальних та анкерних виробів. На основі узагальнення практики технічних обстежень, експериментальних досліджень і нормативнометодичних підходів, узгоджених із принципами Єврокодів та стандартів ISO, систематизовано технічні, технологічні та організаційні помилки, що виникають на етапах проєктування, виконання та експлуатації. Особливу увагу приділено взаємозв’язку чинників недосконалого застосування з наявними дефектами та пошкодженнями конструкцій. Запропоновано узагальнену класифікацію дефектів і пошкоджень як структуровану вхідну інформацію для оцінювання підсилення, щодозволяє аналізувати сценарії недоскона-лого застосування з урахуванням походження дефектів, їх локалізації, характеру розвитку та впливу на несучу здатність. Розроблено функціонально-структурну модель ризиків, яка формалізує взаємозв’язок між чинниками технічних помилок, характеристиками дефектів і пошкоджень та наслідками для експлуатаційних показників конструкцій. Загальна ефективність підсилення інтерпретується як інтегральна функція накопичених ризиків, пов’язаних із вибором матеріалів, якістю виконання робіт та фактичним технічним станом існуючих конструкцій. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення процедур контролю якості, зниження технологічних та експлуатаційних ризиків, а також для підтримки ризик-орієнтованого прийняття рішень у процесі реконструкції. Запропо-нований підхід сприяє підвищенню надійності, стійкості та довготривалої ефективності конструкцій підсилених у межах життєво-циклової концепції.